Свою геніальну кіноповість «Україну в огні» Олександр Довженко написав під час Другої світової війни у1943 році. Давайте ж згадаємо цю жахливу подію людства, переглянувши документальну зйомку.
Рукопис потрапив до рук Сталіна – і в долі Довженка відбулася життєва кульмінаційна драма. 31 січня 1944 року відбулося «кремлівське розп’яття » митця. Сталін звинуватив Довженка в „антиленінських поглядах та націоналістичних перекручуваннях у кіноповісті”. Митцю запропонували переписати твір та ввести образ Сталіна як натхненника перемоги радянського народу над фашистами, але письменник відмовився. Дуже дорого коштувала Довженку ця відмова.
Письменник очікував на розстріл, але все закінчилося тим, що Довженка вивели з усіх мислимих комісій, усунули від можливості займати посаду, гідну цієї людини, абсолютно перекрили шлях на Україну. У зверненні до генсека Довженко писав: «Товаришу Сталін, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і треба тримати у чорному тілі. Невже любов до свого народу є націоналізмом? Чи націоналізм у невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?»
«Україна в огні» надовго залишалася забороненим твором. Уже готова до виходу у світ 1943 року, вона була порізана у московській друкарні. Не допускали її до читача і довгі роки після смерті Довженка.
У друкованому варіанті кіноповість вперше побачила світ у 1990 році, а найповніша публікація з’явилась у 1995 році. Фільм з цією назвою взагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його знаходиться в архівах московського держфільмфонду). Лише у 1967 році дружині Довженка, Юлії Солнцевій, вдалося зняти фільм за мотивами кіноповісті, і вийшов він під назвою «Незабываемое» на російській мові.