. Увага: імена головних героїв у фільмі не співпадають із книжними!!!
Повість "Україна в огні" - знакова для Олександра Довженка, адже саме в ній - квінтесенція всього, що він побачив-перестраждав-передумав за війну. Як українець, як син, як чоловік, як воїн, як режисер відчував він найбільший біль, найстрашнішу муку, найпекучіший сором - залишати кохану, залишати матір, залишати батьківщину. Лише він дозволив собі заступитися за людей, яких після війни звинувачували в тому, що вони залишилися на окупованих територіях і "допомагали" фашистам. Лише безмежний у любові і повазі до жінки Довженко став на захист жінок, у яких відібрали все: і гордість, і честь, і вроду, і здоров'я.
То ж не дивно, що затверджений українцем Хрущовим сценарій фільма дуже не сподобався Сталіну. В "Україні в огні" побачили і націоналізм, і виступ проти колгоспів, і звинувачення партії у втратах на війні. Тоді, у 1944, коли для рідної землі війна закінчилася, для Олександра Петровича завершилося фільмування. Його відірвали від батьківщини, від улюбленої роботи, забрали в Москву. Це було заслання. Може трохи комфортніше, аніж у Шевченка, але з такою ж страшною забороною творити.