Фільм скупий, але такий виразний в деталях. Він поєднує чорно-біле і кольорове зображення так, як поєднуються свтілі і темні смуги у житті. А в найважливіші моменти все оточуюче зникає - залишаються тільки двоє. Чи закохані Василь та Олеся, щемливо-ніжні у своєму білому весільно-невесільному одязі, чи батько із Забродою, чи син із матір'ю, яку повісили фашисти. Сюжет не спиняється ані на хвилину - загальні плани бойових дій чи розграбованого і спаленого села, крупні плани облич - Олесі, що проводжає останніх воїнів, Христі, що проклинає у вагоні полонених, фашистів, що готові їсти українську землю...